Не та...

Ви колись почували себе сухою губкою? :) Саме губкою... Коли витираєш нею мокрий стіл, а вона все одно  залишається не повністю мокрою... Здавалося б – і вода є, і дія... але вона не повністю мокра...

Дивуюсь іноді, як все змінюється.. Колись не було води.. колись не було можливості.. зараз не має  бажання..

І дивно, і сумно водночас. 

Чому не має постійності?

_________________________________________________

Знаєте, в такі моменти помічаєш, що стаєш схожим на маленьку дитину, коли зараз вона плаче, через хвилину сміється.. Ось в неї одна іграшка, а ввечері вона про неї забула..  Ми ніколи не зрозуміємо чому діти чинять саме так, чому не цінують нових іграшок,  чому постійно плачуть і випробовують нерви своїх батьків..

Але якщо не зрозуміємо їх, то треба розуміти себе. Бо ми такі ж! 

Але, якщо чесно, то я і себе не розумію.. Бо я – як та дитина.

Хотіла друзів – Бог послав.. Хотіла благословінь – Бог послав… Хотіла служіння – Бог подарував..  Все, чого просила – Він щедро і щиро мені дарував, а радості не має.. І бажання не має ще про щось просити.

Але не дивлячись на всі мої примхи Бог продовжує благословляти, і являє Свою милість кожен ранок, та тільки ніяк не можу зрозуміть за що мені всі Його подарунки, коли в мене навіть слів подяки не має….

Знаєте, це як іти все життя до здійснення своєї мрії, і в останній момент просто від неї відмовитись. І справа в тому, що ти не відчуваєш ніякого дискомфорту, ніякої болі від втрати.. взагалі – нічого.

Одна людина сказала мені, що наше життя складається з етапів: спочатку легкий – ти досягаєш кінця, і думаєш, що пізнав весь світ, але потім переходиш на інший, важчий, рівень – тобі знов важко, але ти і його проходиш! Іноді зі сльозами, іноді на колінах, але проходиш.. Потім переходиш на наступний рівень – і так до кінця свого життя…

І от в мене питання: а який це рівень, коли вже нічого не відчуваєш?.. Може ти вже мертвий?... :)

 От конца земли взываю к Тебе в унынии сердца моего;

возведи меня на скалу, для меня недосягаемую. Пс 60:3